Молодий часник — одна з перших прянощів, яка з’являється на початку літа. Головна його перевага — відсутність різкого часникового запаху і смаку. Їсти можна й молоді стрілки час­нику — нарізати і обсмажити у вершковому маслі. Подавати на гарнір до яєчні, вареної картоплі або гречки.

Батьківщиною часнику вва­жають ущелини Тянь-Шаню та Паміру. Жителі Середньої Азії та Ірану швидко розпізна­ли не лише смакові, а й ліку­вальні властивості цієї рослини. Часник був замінником доро­гих прянощів, його додавали до страв і напоїв, часникову на­стоянку застосовували як засіб проти застуди, а за допомогою свіжого або натертого часнику загоювали рани.

Зубчики часнику додають у салати і омлети із зеленню і ово­чами, приправляють ними супи. Головки часнику з ніжною шкір­кою також запікають у духовці — окремо або разом з овочами (морквою, картоплею, ріпою). Часник, розтертий зі спеціями, є чудовою приправою до м’яса, риби та птиці.