Сочевиця – одна з найдавніших культур нашої цивілізації. Скам'янілі рештки насіння сочевиці були виявлені під час розкопок поселень епохи неоліту. Жителі Давнього Єгипту, Греції та Риму вирощували і вживали сочевицю у їжу. В літописах часів Київської Русі згадується назва "сочєвіца". Вичка, леща журавлиний горох – народні назви цієї рослини родини бобових в Україні.

Червона сочевиця має невеликі круглі ледь приплюснуті насінини оранжевого кольору. Вони не вкриті оболонкою, тому займають мало часу в приготуванні. Червона сочевиця має вищий вміст калію у порівнянні з іншими сортами. Відповідно більший позитивний вплив на серцево-судинну систему і підвищення рівня гемоглобіну в крові. Сочевиця вважається дієтичним продуктом завдяки низькому складу жирів і високому – білків (майже третина). Містить майже увесь склад вітамінів групи В, а також 8 незамінних амінокислот (лідер серед бобових), залізо, цинк і фолієву кислоту. Насіння сочевиці є джерелом натурального цукру та поліненасичених жирних кислот Omega-3 i Omega-6. Завдяки високому вмісту клітковини покращує травлення, запобігає хворобам серцево-судинної системи і шлунково-кишкового тракту.

Значною перевагою страв з червоної сочевиці є швидкість її приготування. Вона не потребує попереднього замочування і швидко вариться (10-15 хвилин), зберігаючи при цьому більше поживних речовин, ніж інші сорти. Смакові якості сочевиці можна підкреслити різними спеціями та приправами: чорний перець, куркума, цибуля, часник, свіжа зелень. Сочевиця також добре поєднується зі злаковими культурами, наприклад з кукурудзяною крупою чи рисом. Відвар сочевиці зберігає багато корисних речовин. Його використовують для приготування супів, соусів і різноманітних підлив. Маджадара - відома арабська страва (суміш рису з сочевицею). Дал - одна з основних страв індійської національної кухні, основу якої складає сочевиця. Китайська кухня також використовує у багатьох рецептах страв зимового періоду ці бобові додаючи зігріваючі спеції. У Німеччині з насіння сочевиці готують спеціальну різдвяну страву, що подається на Святвечір.

Зберігати у закритому стані, в сухому, добре провітрюваному приміщенні не зараженому шкідниками хлібних запасів, окремо від продуктів зі стійким запахом не вище +20С, відносній вологості повітря не більше 75%.